Материнська любов
Виростила сина, виростила доньку
І сама не вчулась, як пройшло життя.
І вкладала внукам кожен раз в долоньку
Вийнятого з хустки у свято рубля.
Приспів:
Материнська любов -
То любов є сердечна,
То родинне тепло,
То тепло із гніздечка.
Материнське любов
Що сіяє, мов свічка.
Материнська любов
Невмируща і вічна.
Посадила квіти у саду край хвіртки,
Посадила вишню в саду молоду.
І рушники вишила у калині дітям,
А сорочки внукам - в майському цвіту.
Приспів.
На зеленім листі - зоряне намисто.
На обличчі мами - посмішка сумна.
Рідна наша мамо, наша Ви Пречисто,
Жаль, що рідна ненько, Вас уже нема.
Приспів.
У обійстя наше прилітає пташка.
З-за причілка сходить вранішня зоря.
Із далеку видно білу нашу хату
І піщану стежку,що йде до села.
Приспів.
Потічком струмує рівчак коло хати.
Ясно зеленіють верби над ставком.
Мов лелеки в небі, наша мама з татком,
А в саду родина уся за столом.
Приспів.
Метеорити
Два пролетіли метеорити.
Два пролетіли. Два.
Я вже не можу без тебе жити.
Згасли усі слова.
Вітер холодний, ранок туманний -
Все у житті я спив.
Та залишилася ти, кохана,
Що я тебе любив.
Приспів:
Серед ночі, удень - щодоби
Серце зве, серце кличе: "Люби...".
Без любові надії нема.
Без любові у серці зима.
Ранок світає, ранок буланий
Світиться на краю.
Ти незабудкою стала, кохана,
Цвітом ясним в маю.
Серце кохає, доки не стане
Вирієм журавлю.
Серце кохає, серце чекає
Ранню ясну зорю.
Два пролетіли метеорити.
Два пролетіли. Два.
Я без любові не можу жити,
Згасли усі слова.
Вітер холодний, ранок туманний -
Все у житті я спив.
Та залишилася ти, кохана,
Що я тебе любив.
Приспів.
Частота
серця
Не міняй частоту свого серця.
Я до тебе іще повернусь.
За обійми холодні не сердься,
Бо ж тобі їх віддав - не комусь.
Приспів:
В природі є багато фарб й відтінків,
Гарячих і холодних кольорів.
Таких очей же, як твої, о жінко,
Ніде я в світі так і не зустрів.
Ні, не був до тебе байдужим,
Хоч стрічалися примхи негод.
І обходив холодні калюжі
До твоїх золотих насолод.
Приспів.
Поміж нами не стане рутина,
Поміж нами цвістиме весна.
Бо весна у очах мого сина,
І в доньки у твоєї - весна.
Приспів.
Конвалії
Зацвітають конвалії,
І навкруг, ніби сни.
І збирають Наталії
Білі квіти весни.
У гаю, між березами,
Білим цвітом цвіте.
І між ними Наталія,
Моя всміхнена йде.
Приспів:
Конвалії, конвалії -
Ці квіти для Наталії,
Коханої, жаданої,
Немов солодкі сни,
Конвалії, конвалії,
Весняні, порум'янені,
Пахучі, полум'янії
Із білої весни.
Забіліли конвалії.
Забіли в гаю.
Нагинаються талії,
А я бачу твою.
Ходять, бродять Наталії
У зеленім гаю.
Зацвітають конвалії,
Зацвітають в маю.
Приспів:
Конвалії, конвалії -
Ці квіти для Наталії,
Для Аннушки, Світланочки,
Оленці – всім жінкам.
Конвалії, конвалії,
Весняні, зарум'янені,
Пахучі і усміхнені
Закоханим
віддам.
Осінній
каприз
Плачуть люди від радості,
Плачуть люди від болю.
І не хочу я слабості,
Люба жінко, з тобою.
Біле сонце туманами
З неба котиться вниз.
Ти лише не порань мене,
Мій осінній каприз.
Приспів:
Я сонце, ти сонце -
Ми оба сонця.
Мені треба конче
До твого лиця,
Очей твоїх милих
І ласкавих губ.
Як добре, що ти є
Для щастя і мук.
Плачуть люди від радості.
Плачуть люди від болю.
Та не хочу я слабості,
Люба жінко, з тобою.
Біле сонце осінєє
Посміхається вслід.
За квітками осінніми
Твій лишається цвіт.
Приспів:
Я сонце, ти сонце -
Ми оба сонця.
Мені треба конче
До твого лиця,
Очей твоїх милих
І ласкавих губ.
Як добре, що ти є
Для щастя і мук.
Ікона на
стіні
Спогад .
Світлій пам'яті мами
Як сива призьба, посивіла мати.
Вогонь в печі палає - не змигне.
Я вдома, так не хочеться вставати,
І за вікном тополі вітер гне.
Приспів:
Ви не будіть мене уранці - рано,
Хай я посплю у рідній хаті, мамо,
Де піч горить і пахне пирогами,
Де затишно мені під образами,
Де вишили ви квіти рушниками,
Де ви, як сяйво, рідна моя мамо.
Хурделить, задубіло виє ранок
І топчеться на ганку білий сніг.,.
Ви знову посміхаєтеся, мамо,
Згадали, як у перший клас побіг…
Приспів:
Ви не будіть мене уранці - рано,
Хай я посплю у рідній хаті, мамо,
Де піч горить і пахне пирогами,
Де затишно мені під образами,
Де вишили ви квіти рушниками,
Де ви, як сяйво, рідна моя мамо.
Ще кину, мамо, у вогонь поліно,
Хай золотить ікону на стіні.
Стою я перед Вами на колінах
За те життя, що ви дали мені.
Приспів:
Ви не будіть мене уранці - рано,
Хай я посплю у рідній хаті, мамо,
Де піч горить і пахне пирогами,
Де затишно мені під образами,
Де вишили ви квіти рушниками,
Де ви, як сяйво, рідна наша мамо.
Матіола
Зацвітає в саду матіола.
Йду до тебе, кохана моя.
У житті подолав я три кола,
Щоб зустрілися лиш ти і я.
Приспів:
О, то вічна дилема кохання:
Яка квітка краща -
Пізня чи рання.
О, то вічна дилема кохання:
Стрічання…
Прощання…
Кохання…
Розлітаються бджоли на квіти.
Вибираю пахучу і я.
Йду до тебе, щоб знову зустріти,
Йду до тебе, кохана моя.
Приспів.
Квіти ранні – то квіти невинні.
Квітам пізнім радіють в саду.
Я з душі тебе, квітко, не вийму
І в мороз я
до тебе піду.
Біла ніч
Ця ніч ясна - ясніша ніч на
світі.
Ця ніч травнева - біла далина.
В цю ніч нам добре, щоб когось
зустріти,
І спити з губ травневого вина.
Приспів:
Ця біла ніч травнева, світанкова
Мого життя є місячна підкова.
Ця біла ніч єдина, лиш єдина,
Подарувала дочку мені й сина.
У білу ніч зоря мені засіяла
І близько була світла далина.
В цю білу ніч зі мною ти стояла,
Одна-єдина ти любов моя.
Приспів.
Травнева ніч у серці засіяла,
Розквітла у душі нова весна.
В цю білу ніч кохав, а ти кохала,
Моя надія і любов моя.
Приспів.
Дорога до тебе
Повна чаша терпкого вина.
Повна чаша терпкого сувою.
Ти в моєму серці лиш одна,
Що усе життя йду за тобою.
Приспів:
Дорога до тебе, стежина,
Моя найдорожча людина.
Кохана, кохана, кохана,
Ця осінь між нами бажана.
Йду на голос, гомінливий ліс
На луну, що долі серце крає.
Між духмяних сосон і беріз
Мої очі вітер колихає.
Приспів.
Захмеліла вранішня зоря,
І в душі морозиться негода.
Ти у цьому світі не одна,
Бо тепер у нас одна дорога.
Приспів.
Нема розлук
Коли відчули поклик злуки
Ми в синіх пролісках весни,
На дві доби з’єднались руки,
На дві доби заснули сни.
І стали хилитатись крони,
Вечірнє небо, синій ліс,
Солодкі губи і солоні
Грудей торкатися й беріз.
Приспів:
Нема розлук
В гарячих рук.
В коханих губ
Немає згуб.
Де ти живеш,
Мене зовеш.
Де я живу,
Тебе зову.
І стали бачити і чути
Ми сині проліски весни,
І стали зеленіти луки,
Коли побачилися ми,
Потоки сходитися вкупі,
Лавини сходити униз...
На дві доби з’єднались руки,
На все життя переплелись.
Приспів.
Зацілую тебе
Покохав, полюбив – хай і звабив,
Неважливо – своєю назвав.
Я ні з ким ще так не легковажив
І нікого так не цінував.
Приспів:
Зацілую тебе, зацілую,
Зацілую тебе – зогрішу.
Твоє серце, кохана, я чую,
І до тебе в обійми спішу.
Коло парку, де зоряні липи,
Ми у цвіті забудем печаль...
Ми в коханні любові два квити,
Бо ти - скрипка, а я - твій
скрипаль.
Дощ, і губляться губи у зливі.
Дощ за комір нестримно тече.
І закохані ми, і щасливі,
І любові нам хочеться ще.
Приспів.
Не люблю я загублені ночі,
Не люблю я загублені дні.
Твої очі, ясні і хороші,
Знов наснились сьогодні мені.
Приспів.
Голуби
Прилетіли в сад осінній дикі
голуби.
На найвищу гілку сіли дві мої
журби.
Воркотіли, гомоніли, а про що, не
зна,
А у серці у моєму сіяла весна.
Приспів:
Дві журби, дві журби, дві журби,
Обнялися, немов голуби.
Дві журби, дві журби, дві журби.
Де одна судьба, там дві судьби.
Воркотіли, гомоніли голуби в саду
-
Чи на радість, чи на втіху, а чи
на біду.
За голубкою звивсь голуб, звивсь,
як промінець.
Затужив я за тобою, думав, що
кінець.
Приспів.
За тобою я, кохана, все життя
тужу,
То злітаю, ніби голуб, то услід
біжу...
Прилетіли в сад осінній дикі
голуби.
На найвищу гілку сіли дві мої
журби.
Приспів
Полон кохання
Ніколи не знаєш, де випаде сніг.
Ніколи не знаєш, де випаде дощ.
Не знаєш, де сонце торкнеться
долонь,
Не знаєш, де воля, а де є полон.
Приспів:
У полоні, у полоні
Cині ранки і червоні.
Зарум’янені світанки,
І коханці і коханки.
Я не хочу серцю болю
Із тобою, із тобою.
Бо я хочу із тобою
Поєднати свою долю,
Ніколи не відаєш, звідки туман,
Де щире кохання, де хтивий обман.
Не знаєш, куди побіжить течія,
Чужа де є воля, а де є твоя.
Приспів.
Ніколи не знаєш, у пору коли
Зупинять вітри молоді явори.
Не знаєш, де сонце торкнеться
долонь,
Не знаєш, де воля, а де є полон.
Приспів.
Русявка
Туман і вибілена м’ята,
І позолочені жита.
Кого мені іще кохати,
Кого мені іще чекати,
Моя русявко золота?
Лиш ти, мій промінь полудневий,
Мій цвіт і щире каяття.
В твоїх очах я бачу небо
І бачу провесінь життя.
Приспів:
Як нестримна в гаю течія,
Так любов тече в серці моя.
Де уквітчаний
ранок сія,
Там русява кохана моя.
Руса доле, мені посміхнись.
Посміхнися мені, як колись.
Із роками не гаснуть слова,
Бо любов є у серці жива.
Моя русявка веселкова,
Мій веселковий перелюб.
Мені достатньо твого слова,
Одного поруху лиш слова,
Одного дотику лиш губ,
Щоб серце битись перестало,
І подолало сонми літ
Щоб серце знову покохало
На майський цвіт, на білий цвіт.
Приспів.
Українка
Скільки в нас любові тої
Ароматної, мов хвої.
Хочеш, хочеш золотої,
На джерельному настої?
То прийди уранці - рано,
Я зустріну тебе радо.
Як свою кохану жінку,
Рідну, щиру українку.
Приспів:
Лиш у мене в серці ти,
Цвіт земної красоти.
Моя люба, мила жінко,
Моя щира українко.
А зірок, зірок над нами,
Між стрункими ясенами!
Ми ідем уже з синами,
З ясноокими доньками...
Квіти, квіти, квіти, квіти!..
Серцю хочеться радіти.
Все тепло моє од жінки,
Од моєї українки.
Приспів.
Дівчинко моя
Морозно і сніжно.
Ніч і далина.
Притулися ніжно,
Дівчинко моя.
Крига в серці скресне,
Думи крижані.
Будеш ти небесне
Сонечко мені.
Приспів:
Буду, буду, буду
Я любить тебе,
Синє, синє небо
Й небо голубе.
Буду, буду, буду
Із тобою я.
І в свята і в будень,
Дівчинко моя.
Ранок засіяє,
Вичистить сніги.
Серце покохає
Серце до снаги.
Зірка тихо сяде
В літньому саду.
Світла моя лада,
Я до тебе йду.
Приспів.
Морозно і сніжно.
Ніч і далина.
Притулися ніжно,
Дівчинко моя.
Крига в серці скресне,
Думи крижані.
Будеш ти небесне
Сонечко мені.
Приспів.
Ангел Божий
Все пересилити – несила,
Перебороти – не змогти.
Мені би соколині крила,
Тебе б я бачив з висоти.
Я б вітер крилами триножив,
Звільняв би всі твої путі,
Щоб ти, мій ангел, ангел Божий,
Завжди була на висоті.
Приспів:
Ангел Божий, Ангел Божий
Має у житті не кожен.
Не усі, хто серцю люб,
У коханні мають шлюб.
Ми кохали і не вчулись,
Як з'єднались уночі.
Засвітив у серці юність
Ангел Божий на плечі.
Лети до мене серед ночі,
Приходь до мене серед дня.
І будь мені, моя хороша,
В судьбі, як Боже пташеня...
Щоб в зиму йшли ми, як у літо,
А потім в весну знову йшли.
Щоб ми були з тобою світлом,
Промінням сонячним весни.
Приспів.
Майдан
Місяць. Сонце. Світ. Скатертини.
На майдані люди і сакральні светри.
Свобода розділилась на дві
частини –
Квадратні очі і квадратні метри.
Приспів:
Дні непокояться,
Просять пощади.
Зорі розходяться
З криками правди.
Бурчать суспільства кишкові
тракти.
Вибились чергові годинники з
графіка.
Всі хочуть фактів, всі хочуть
фактів,
Всі хочуть фактів од Шустера
Савіка.
Приспів.
Палає сніг і морозить січень.
Зорі в небі розбиті бітами.
Багато зради і багато свідчень
За англо-російськими чужими
літерами.
Приспів.
Місяць. Сонце. Світ. Скатертини.
На майдані люди і сакральні
светри.
Свобода розділилась на дві
частини –
Квадратні очі і квадратні метри.
Приспів.
Бажаю вам!
Палахкотять свічками вишні,
Рожеві шати абрикосів.
Бажаю вам ясного неба,
Мужі, що йтимете за
мною.
Приспів:
Бажаю вам, о добрі люди,
Щоб ви не знали в серці згуби.
Щоб ви любили і кохали,
І горя на землі не знали.
Бажаю вам весни ясної,
Доріг і радощів зелених.
Бажаю сонця в високості
І ранків в променях червлених.
Приспів.
Бажаю неба над полями,
Бажаю крони з ясенами,
Бажаю пісні з журавлями,
Дочок бажаю із синами.
Приспів.
І хай щаслива буде доля
У золотих зажинках поля.
Бажаю вам, о добрі люди,
Щоб святом став вам кожен будень.
Приспів.
Мальованка
Рідному селу
В
родинний дім приходять з хлібом,
Коли збирається
рідня.
Стоїть село, залите світлом,
Стоїть
Мальованка моя.
Приспів:
Немає роду без
народу.
Без крил немає
журавля.
І я за тебе
вдячний Богу,
Моя
мальованська земля.
Шаную я родину
щиро,
І скільки б я
не знав доріг,
Мені найбільше
світить миром
Мій рідний
батьківський поріг.
Приспів.
Я маю заповітну
мрію -
Зібрати всіх
мальованчан,
Бо на землі
нема більш рідних
Мені моїх
односельчан.
Приспів.
Привіт,
Мальованко, я радий,
Що тут зібрався
рід увесь.
Квітуй, село,
квітучим садом,
Гарячим полум'ям сердець.
Приспів.
В
родинний дім приходять з хлібом,
Коли збирається
рідня.
Стоїть село, залите світлом,
Стоїть
Мальованка моя.
Приспів.
Квітуча гавань
Посміхнулось листя,
Листячко ожини.
Розсмішило трави,
Трави, що тужили.
Засміялось небо
Даллю голубою.
Я іду до тебе
Ранньою
весною.
Приспів:
Весна, весна
І синьоокий травень.
Весна, весна -
Моя квітуча гавань.
Весна, весна
Із даллю голубою.
Весна, весна...
І я завжди з тобою.
Посміхнувся ранок
Квіткою калини.
Засміялись трави,
Трави, що тужили.
Засміялись трави
І медові роси.
Дівчинка русява
Розпустила коси.
Приспів.
Я не
кажу тобі: «Люблю»
Я не кажу тобі: «Люблю»,
Бо знаю, що не буде
дива.
Я покохав тебе в маю
І маюсь в сонячних росинах.
Приспів:
Я не кажу тобі
:"Люблю",
Я не кажу тобі, бо знаю,
Що я в тебе в душі люблю
І я тебе в душі кохаю.
Невинні душі, що без крил,
Їм важко долетіть до
плаю.
Коли в кохання досить сил,
То на усе життя кохання.
Припев.
Я не кажу, що не люблю.
Мені сказати
це несила.
Бо я тебе в душі люблю,
І ти лишаєшся красива.
Припев.
Я не кажу тобі: "
Люблю",
Я у любов в житті не граю.
Я у житті тебе таю,
Я у душі тебе кохаю.
Припев.
Вибір
Боюся днів, що рвуться напролом,
Розмірених очей, речей солодких.
Поспішних рішень і обійм коротких,
І виборів поміж добром і злом.
Приспів:
А по дорозі знов крокують хлопці.
А на морозі сплять небесні сотні.
І кулаки стискаєм ми німотні,
Коли вершини знов беруть висотні.
Іде народ до правди від неправди
За ниткою по нитці Аріадни.
Боюся днів, що мають поле брані,
Боюся днів, що одкривають рани.
Боюся днів, що
мов земний розлом, -
Крізь них
проходять тисячі і сотні.
Ті кулі, що
летять, безповоротні,
Займають світ безвіреним
крилом.
Приспів.
Де чоботи лишають чорний слід,
Там матері стоять, немов ікони.
Боюся днів, що в рамах
підвіконних
Очима зирять боляче на схід.
Приспів.
Оранжевий сад
Завмирає в обіймах
Оранжевий сад.
Покривається тиша
Уламками стебел.
Чорно-білі гілки
Голограми досад
Я схиляю очима
Своїми до тебе.
Приспів:
Золоті полини,
Затуманені сни,
І відлуння блакитні
Гарячого літа.
Я ітиму щораз
До твоєї весни
Через осінь і зиму,
Щоб знову зустріти.
Пахне трунок в губах
І солодкий пилок.
Стигне дзеркало місяця
В матовім ранку.
У побічних гілок
Безліч є помилок,
Та люблю я тебе,
Озорную коханку.
Приспів.
Завмирає в обіймах
Оранжевий сад.
Покривається тиша
Уламками стебел.
Чорно-білі гілки
Голограми досад
Я схиляю очима
Своїми до тебе.
Приспів.
Всім на землі нам хочеться любові
Стоять берізки у манливій змові.
У зводах неба світиться бурштин.
В моїй душі літа, як світанкові.
Моїй душі ще хочеться світлин.
І кожен час і кожен плин зусиль
Несе нам візерунки барвінкові.
І як пісні народжуються в слові,
Так від любові мій земний почин.
Приспів:
Скажу я, люди, вам на добрім
слові,
Що там, де дочка й матір, батько й син,
Там є у нас великий світ любові,
Там є великий на землі почин.
Любов людська - не птаха
перелітна,
Як є в душі, вона не відліта.
Любов людська - це радість
самоцвітна,
Що маківками скрашує жита.
Стоять гаї, дороги ясенові,
Бджола нектар спиває із росин.
Всім на землі нам хочеться
любові,
Бо у любові наш життєвий плин.
Душа співає в нас, мов клавесин,
І за усе на світі вдячна Богу.
Як відчуваєм барви веселкові
І щастя наше сяє, мов бурштин.
Приспів.
Увійду у тишу зорепаду
Світлій пам’яті
О.Теліги
Увійду у тишу зорепаду
І піду по іскрах, що киплять.
Так черпали українську правду
Душі, що у серці мерехтять.
Приспів:
Ми підемо підем, немов до
небозводу,
Разом до високої мети.
Є висока місія народу –
Щоб жили щасливо я і ти.
Обніму людей навкруг руками
І відчую Божу благодать.
Не забуду вас, сини , з віками,
Що зуміли волю відстоять.
Приспів.
Хай воскресне українська віра,
Встане нефальшована любов,
Хай знайду іскру святого діла
На полях, де проливалась кров.
Приспів.
Істина
Коли в душі втрачаються слова,
Коли слова стають, як алгоритми,
То у душі молитва ожива,
То серцю конче хочеться молитви.
Приспів:
Без віри в серці істини нема.
Коли життя стає твоє, як ребус,
То ти знаходиш у душі слова,
І повертаєш погляд свій до неба.
Коли ми понівечені од зрад,
І болі нам упхнуті в наші ребра,
Одна, то нас не зраджує, - земля,
Не зраджує лише земля і небо.
Приспів.
Коли у світі безлічі гонитв
І думи переламані, як стебла.
Коли життя стає, як поле битв,
Ми повертаєм погляд свій до неба.
Приспів.
Коли життя нам засипає град
Коли любов й надія серце ранить,
То думаємо ми про райський сад,
І щоб молитва затягнула рани.
Приспів.
Любов не поділяю на
любов
Любов не поділяю на любов.
Бо що любов? Об’єднуване ціле.
Життя в застиглих посмішках
джоконд
Є біло-чорне, а є чорно-біле.
Приспів:
Лише з тобою, жінко, лиш з тобою
В житті я цьому серце заспокою.
Твій погляд, як зоря, в мені
завис
І світить мені Божою іскрою.
Твою судьбу в очах не прочитать,
Ні з копії, ані з оригіналу.
Хай буде доля, як води каскад,
Коли тебе, кохана, я кохаю.
Приспів.
Гарячий подих сольний кожен раз,
І кожен раз приходить без опаски.
Я не люблю в коханні диких краж
В любові часом є болючі пастки,
Приспів.
Ми формою і змістом у житті
З тобою, жінко, самоідентичні.
Любов ми розділяєм по
хресті,
Її знаодим ми в сердечній тиші.
Записано, що по велінню Бога...
Ти холодна, як дно непрозоре,
І летюча, як аерозолі.
І між нами в небесному колі
Крижаніють розсіяні зорі.
Приспів:
Записано, що по велінню Бога
Мені ти будеш, жінко, за підмогу.
Та від
Адама райського й донині
Стою, володар, коло ніг рабині.
Звідки взявся північний цей
холод?
Де взялася свинцева понука?
Та весна, що була з нами поряд,
Розійшлася у травні без звуку.
Приспів.
Що тримали закохані пальці,
Заніміло усе, ніби камінь.
У коанні немає коханців
Між жінками і чоловіками.
Приспів.
Я третя літера абетки
Я третя літера абетки.
Я іменник чоловічого роду.
Я сонорний приголосний W.
Я не альфа, омега - я бета.
Я – Володимир, володіючий миром,
У твоєму світлі, Венеро.
В мені половина мужності Марса
І половина нової ери.
Приспів:
Ми не можемо повторитися,
Бо любов без часу.
Ми не можемо загаситися,
Бо любов не гасне.
Ми не можемо розділитися,
Бо ми єдині.
Ми не можемо покоритися,
Бо ми є сильні.
Я третя літера абетки.
Я іменник чоловічого роду.
Я сонорний приголосний W.
Я не альфа, омега - я бета.
Я воїн з мечем архангела
Гавриїла.
Я з душею, мов храм базиліки.
Я земля, вода, вогонь і вітер.
З тобою, моя Україно.
Приспів.
Щастя ніколи не буває надмір
Щастя ніколи не буває надмір.
Волі ніколи не буває вволю.
Біль відкладається, як чорний
гравій,
Як стертий до болю крижаний
колір.
Приспів:
Щастя – коли відчуваєш щастя.
Щастя – коли відчуваєш руки.
Все відбувається одночасно -
Любов і зрада, і біль,і муки.
Очима в землю, руками в груди.
Ця недопита – не наша кава.
Вже захлинулись півні усюди.
Вже починають співати люди.
Приспів.
Чого не маєш – того не купиш.
Чого не маєш – не став на карту.
Вершки кохання приносять
скупість,
А треба випить всю повну кварту.
Приспів.
Ті руки дальні, ті руки ближні.
О, де він, де він, сердешний
ангел?
Він просто трошки спустився
нижче,
Де наш спинився до щастя намір.
Приспів.
У
вишеньках
У вишеньках, у вишеньках
З тобою я стояв.
Була б ти трохи вищенька -
У груди цілував.
А зорі тихо падали
І сипались в траву.
Не знаю я, не знаю я,
Кого ще так люблю.
Приспів:
У вишеньках, у вишеньках
З тобою я стояв.
Була б ти трохи вищенька -
У груди цілував.
Квітує всюди квітами,
Буяниться весна.
І на твоєму світері
Цвіте зоря ясна.
А зорі тихо падають
І сипляться в траву.
З тобою, моє ладо, я
Кохаюсь і живу.
Приспів.
Записано, що по велінню Бога...
Ти холодна, як дно непрозоре,
І летюча, як аерозолі.
І між нами в небесному колі
Крижаніють розсіяні зорі.
Приспів:
Записано, що по велінню Бога
Мені ти будеш, жінко, за підмогу.
Та від кохання першого й донині
Стою, володар, коло ніг рабині.
Звідки взявся північний цей
холод?
Де взялася свинцева понука?
Та весна, що була з нами поряд,
Розійшлася у травні без звуку.
Приспів.
Що тримали закохані пальці,
Заніміло усе, ніби камінь.
У коханні немає коанців
Між жінками і чоловіками.
Приспів.
Ми не можемо повторитися
Я третя літера абетки.
Я іменник чоловічого роду.
Я сонорний приголосний W.
Я не альфа, омега - я бета.
Я – Володимир, володіючий миром,
У твоєму світлі, Венеро.
В мені половина мужності Марса
І половина нової ери.
Приспів:
Ми не можемо повторитися,
Бо любов без часу.
Ми не можемо загаситися,
Бо любов не гасне.
Ми не можемо розділитися,
Бо ми єдині.
Ми не можемо покоритися,
Бо ми є сильні.
Я третя літера абетки.
Я іменник чоловічого роду.
Я сонорний приголосний W.
Я не альфа, омега - я бета.
Я воїн з мечем архангела
Гавриїла.
Я з душею, мов храм базиліки.
Я земля, вода, вогонь і вітер.
З тобою, моя Україно.
Приспів.
Щастя ніколи не буває надмір
Щастя ніколи не буває надмір.
Волі ніколи не буває вволю.
Біль відкладається, як чорний
гравій,
Як стертий до болю крижаний
колір.
Приспів:
Щастя – коли відчуваєш щастя.
Щастя – коли відчуваєш руки.
Все відбувається одночасно -
Любов і зрада, і біль, і муки.
Очима в землю, руками в груди.
Ця недопита – не наша кава.
Вже захлинулись півні усюди.
Вже починають співати люди.
Приспів.
Чого не маєш – того не купиш.
Чого не маєш – не став на карту.
Вершки кохання приносять
скупість,
А треба випить всю повну кварту.
Приспів.
Ті руки дальні, ті руки ближні.
О, де він, де він, сердешний
ангел?
Він просто трошки спустився
нижче,
Де наш спинився до щастя намір.
Приспів.
У
вишеньках
У вишеньках, у вишеньках
З тобою я стояв.
Була б ти трохи вищенька -
У груди цілував.
А зорі тихо сипались
І падали в траву.
А ти, як вишня, вигнулась
Й питала, де живу.
Приспів:
У вишеньках, у вишеньках
З тобою я стояв.
Була б ти трохи вищенька -
У груди цілував.
А квіти квітувалися,
А серед них - і ми.
До вишні притулялася,
Ти білими грудьми.
І пахло всюди квітами,
Була весна, весна.
І на твоєму світері
Цвіла зоря ясна.
Приспів.
Дорога починається з народу
Дорога починається з народу,
А там танцюють кроки, там
бурлеск.
У кожнім кроці ми шукаєм Бога,
Щоб у діяннях наших він воскрес.
Приспів:
Під золотим промінням небозводу
Ми відчуваєм плин Дніпра-ріки.
Дорога починається з народу,
Так, як земля народжує квітки.
Гаптує жили мрія повивальна:
Яким - то цвітом папороть цвіте?
Завіса сонця пам'ятно - прощальна
Закінчує щоденне вар'єте.
Свята вода мутніє на негоду.
Пресують хмари вітрові котки.
Дорога починається з народу,
Так, як земля народжує квітки.
Як небо - голубіють очі сина,
Мов колос, піднімається мій рід.
Моя дорого, радісне святине,
Світи і променій в ранковий світ.
Людина
Я народився із гіркої долі -
Такий був присуд, мабуть, присуд
Бога.
Я народився із людської болі,
Нерівної, несталої дороги.
Я є вінок обіймів, інше - глина.
Я голос не занедбаного неба.
Я вічність у собі, бо я людина,
Якій нічого, крім життя, не
треба.
Приспів:
В очах у птиць ми просто
пішоходи,
В очах у зір ми просто маняки.
Самі ж бо відчуваємо ми, хто ми,
Коли останні ділимо шматки.
Прилип думками до життя, як
вакса,
Уріс в добро і зло його мохами,
А все життя - то лиш маленька
крапка,
Маленька крапка з Божими думками.
О, дивно сотворив Господь людину,
Коли зійшла колись уся земля.
Нехай би краще в старість дав їй
силу,
А молодості дав життя руля.
Приспів.
Без минулого ми слова
Без минулого ми - слова,
Ми пустельний далекий голос.
Без минулого ми - трава,
Ми пустий почорнілий колос.
Без минулого ми - парша,
Що з"їдає плоди без часу.
У віків є своя душа,
У віків є своя окраса.
Приспів:
Нестримний час... Та як його
спинити?
Вино і в темних бродить погребах.
Усі живе народжується жити,
А вік тремкий, як посміх на
губах.
Без минулого ми - зима,
Льодова на порозі крига.
Без минулого ми - туман,
Що на нашій дорозі стигне.
В гонах часу відчутна мить
Громадян, що для істин ради,
Починають немовби жить,
А насправді шукають зради.
Приспів.
Батьку
мій
Світлому образу батька
Батьку,
Батьку мій рідний,
Батьку,
Я на все згідний,
Лиш би ти був мій,
Рідний мій батьку.
Аби ти крутив
У садку ще січкарку.
Аби ти клепав на подвір'ї
Ще косу.
Чистив у саду стару
Абрикосу.
Аби носив ти гілки
На дровітню,
Аби ти співав під гармонію
Пісню.
Батьку,
Батьку мій рідний,
Батьку,
Я на все згідний,
Аби лиш жив ти,
Рідний мій батьку,
Мудрий порадник,
Сивий мій татку.
Аби ти збирав
Усіх в нашій хаті,
Як заміняв нам
І батька, і матір.
Батьку,
Батьку мій рідний,
Батьку,
Я на все згідний.
Тою весною під грушкою
В цвіті
Ти був найкращим нам батьком
На світі.
Чом від наливки тепер
Й калганівки
Нам усім боляче, батьку,
І гірко?
Ти не дожив до весни
Лиш неділю,
Сивий мій батьку,
Батьку наш рідний.
Батьку,
Батьку мій рідний,
Батьку,
Я на все згідний.
Лиш би почути тебе
І побачить,
І попросити у тебе
Пробачень.
І для праправнука, внука
І сина
Щоби була твоя
Батькова спина.
Батьку,
Батьку мій рідний,
Батьку,
Я на все згідний.
Тільки вернись до нас,
Рідний наш батьку...
...................................
....Та посміхнулося сонце
На згадку.
Скоро весна і ми вийдем
На грядку
І зустрічатимем з вирію
Пташку...
....Батьку наш рідний,
Рідний наш батьку....
Моя Мальованка
В родинний дім іду із хлібом,
Бо там збирається рідня.
Стоїть село, залите світлом,
Стоїть Мальованка моя.
Приспів:
Немає квіточки без роду,
Без крил немає журавля.
І я у серці вдячний Богу,
Що є мальованська моя.
Приспів.
Село приймає мене щиро,
І рідний батьківський поріг.
І серце сповнюється миром,
Як пахне материн пиріг.
Приспів.
В родинний дім іду із хлібом,
Бо там збирається рідня.
Стоїть село, залите світлом,
Стоїть Мальованка моя.